查看文章

У статті розкрито, проаналізовано та теоретично обґрунтовано особливості мовлення та способи вияву мовленнєвих порушень у людей із шизофренією. Подано огляд існуючих психіатричних висновків про порушення мовлення у пацієнтів із шизофренією і представлена спроба їх класифікацій з позицій психолінгвістики як науки про мовленнєву діяльність індивіда з точки зору психіки та лінгвістики. Виявлено, що при шизофренії порушення виявляються на всіх рівнях організації мови: на фонетичному, граматичному, семантичному і прагматичному. Cеред фонетичних порушень мовлення хворих на шизофренію відмічають: зміну тональності мови, розстановки наголосів, пауз, розрізнення інтонації. З точки зору граматичної будови мови у хворих виявляють плутанину частин мови, порушення граматичної будови речень і несприйняття граматичних помилок у адресованій мові. Порушення семантики мовлення проявляється у деяких пацієнтів явище шизофазії, що характеризується правильністю синтаксичної структури речень при відсутності смислового зв’язку між їхніми елементами. У більшості хворих на шизофренію діагностується змістова розірваність мовлення, яке не виконує комунікативну функцію і стає незрозумілим для оточуючих. Крайньою межею смислової розірваності називають логореєю, коли мовлення представлене абсолютно беззмістовним набором непов’язаних слів. З лексичної точки зору спостерігається явище патологічного словотвору Патологічні неологізми можуть бути пасивними–беззмістовні звукосполучення та активними–слова …