Актуальність теми. Інвестиційна діяльність банків України в останні десять років практично згорнута, що частково є проявом глибокої економічної кризи, яка затягнулась. Це має місце при величезній потребі в інвестиційних вкладеннях. Середній вік активної частини основних коштів наближається до двадцяти п’яти років. При всій важливості їх відновлення в даний час ні бюджет, ні фінансова і банківська системи не в змозі істотно підтримати інвестиційну сферу. Не спроможні змінити ситуацію й іноземні інвестиції. Обмеженість ресурсів банків в умовах інвестиційної кризи перехідного періоду приводить до необхідності їх найбільш ефективного використання. Тому завдання пошуку шляхів використання можливостей банків у становленні економіки України, формуванні збалансованого портфеля їх інвестиційних вкладень, розробка і використання досконалих методик підвищення ефективності цього портфелю є актуальним. Вирішення проблеми залучення ресурсів банків до інвестування економіки України ускладнюється низкою чинників, які негативно впливають на інвестиційний клімат і обумовлюють високий ризик інвестування: непослідовним характером реформування економіки; правовою, економічною і політичною нестабільністю; недосконалістю фінансово-кредитної і податкової системи, низьким рівнем розвитку ринкової інфраструктури; високим рівнем тінізації економіки.

Дослідження шляхів і методів використання інвестиційного потенціалу банків для становлення економіки України частково висвітлюється в роботах відомих українських економістів: ОВ Батури, ІА Бланка, ВВ Вітлінського, МП Денисенка, БЛ Луціва, АМ Мороза, АІ Пасхавера, АА Пересади, МІ Савлука, ІГ Скоморовича, ВЯ Шевчука. Серед російських вчених вагомий внесок в розробку цієї тематики зроблено в працях ВВ Бочарова, ВМ Усоскіна, ЄМ Четиркіна.