Сучасна газоносність вугільних покладів обумовлена багатьма чинниками, які діяли впродовж вуглефікації. На жаль, найменше або зовсім не приділялося уваги одному з пріорітетних факторів—речовинному складу самої вугільної маси, а власне спроможності генерувати гази певними мікрокомпонентами вугілля і здатності деякими з них ці гази утримувати, тобто сорбувати.

Відтворити в лабораторних умовах процеси генерації і сорбції вугільних газів дуже складно в зв'язку з великою кількістю біологічних, хімічних, фізичних факторів, задіяних в процесі вуглефікації. Тому при вивченні газогенерації і сорбції вугільних газів вдаємося до непрямих (посередніх) методів з використанням певних показників вугілля та характеру їх змін в процесі метаморфізму. В першому випадку—це вихід летких речовин з вугілля, в другому—структура мікрокомпонентів вугілля. Максимальним виходом летких компонентів, а отже, найбільшим газогенеративним потенціалом характеризуються мікрокомпоненти ліптинітової групи, дещо меншим—вітринітової групи і незначним—інертинітової групи.