WWW. KRONA. ORG. UA 5 ють бути відповідальними за більшість «внутрішніх» завдань). Піклування про інших формує відповідні практики мобільності, у яких поєднуються не тільки «дім–робота», а й такі міські топоси, як школи, лікарні, магазини, місця відпочинку та інші. Актуальними також стають практики створення «дружніх до дитини» локацій на робочих місцях батьків (чи розташованих поряд) з метою полегшення виконання мешканцями/-ками, як репродуктивних, так і продуктивних ролей. Звертає на себе увагу феміністський дискурс урбаністики, що висвітлює жіночі враження від власного досвіду мобільності, а також способів присутності й включеності у місто. При цьому часто мовиться про дискримінаційний характер таких практик через їх небезпечність. Беручи до уваги те, що міста мають створювати рівні умови для буття мешканців і мешканок–незалежно від їх статі, віку, раси,–змушені констатувати, що в Україні ще трапляються прикрі випадки подвійної дискримінації. Так, нещодавно в Ужгороді пасажири не пустили темношкіру жінку з малою дитиною в міський автобус, бо вона «не така, як вони» 1.

Звертають на себе увагу гендернодискримінаційні практики в урбан-просторі. Зокрема, ідеться про право жінок жити без насильства, як в публічній, так і приватній сфері. Публічний простір часто переживається жінками як «страх сексуального насильства». Остерігаючись стати жертвами насильства, жінки, як правило,