Після набрання чинності КПК України 2012 року інститут пред’явлення обвинувачення було скасовано, що зробило питання щодо кількості етапів розслідування та моментів їх розмежування актуальними. Традиційний поділ розслідування на початковий і наступний етапи потребує поглибленого аналізу. Визначення чинників правового спрямування, що чинять суттєвий вплив з криміналістично значущих позицій на фактичну діяльність суб’єктів здійснення досудового розслідування, надасть можливість сформувати оптимальний погляд на сучасну структуру діяльності слідчого під час розслідування злочинів певного виду. Небезпідставно БВ Щур стверджує, що процес розслідування необхідно розглядати не в статиці, а в динаміці [1]. Тому він визнає обґрунтованою думку окремих науковців, які доводять важливість встановлення інформаційно-пізнавального аспекту конкретного етапу розслідування [2, с. 70].

Аналіз зазначених правових форм діяльності органів досудового слідства дає змогу визначити момент повідомлення особі про підозру як вирішальний для процесу розслідування. Саме це процесуальне рішення впливатиме на подальшу організацію слідчим пізнавального процесу в стадії досудового розслідування. Адже законна й обґрунтована підозра, висунута у встановленому порядку як процесуальний акт, закладає основу змагальної процедури кримінального судочинства. Із цього моменту суттєво розширюється коло суб’єктів доказування, до нього вже входять підозрюваний, його захисник і законний представник, які мають важелі впливу на процес розслідування. Криміналістично значуща складова обґрунтованої підозри пов’язана з комплексом завдань, які були виконані слідчим для переконання прокурора як об’єктивного спостерігача у встановленні таких обставин: