Сучасний світ проходить процес трансформації управлінського порядку, однією з особливостей такого процесу є глобалізаційні процеси цифровізації суспільства. Оскільки, процес дуже швидко розвивається, то система унормування даних форм взаємодії не є ефективною, або взагалі не працює. Окремі політико-правові системи намагаються локально створювати умови захисту та безпеки інформаційного простору, однак усі вони не можуть стримати процеси кіберпротиборства. Усі процеси політичної боротьби в кіберпросторі є невід’ємними елементами сучасних форм взаємодії політичних лідерів. Можливості, які створюють сучасні умови для взаємодії за допомогою гаджетів, телефонів, ноутбуків стирають просторові межі, зменшують час на обробку інформації, збільшують можливості швидкого публічного реагування на інформаційні атаки, фейки, провокації політичними лідерами. Звичайно, для політичних рішень і політичної взаємодії у різних напрямках управління державними процесами важливий «ефект зустрічі», який сприяє до лібералізації взаємодії сторін. Однак, в умовах корона вірусного захворювання та небезпеки військових атак, які створюють загрозу для життя та здоров’я політичних лідерів, більшість політичних процесів внутрішньої взаємодії та зовнішньої взаємодії щодо політичних рішень, які стосуються української держави, можливо вирішувати в умовах онлайн спілкування. Проте, публічні зустрічі на безпечній території це знак поваги та сильної підтримки серед політичних гравців глобального чи регіонального рівня. В рамках сучасних загальних форм взаємодії у кіберпросторі політичні процеси можна розділити на окремі групи. Так, перша група інформаційного протиборства це потужні держави світового рівня, такі як: США, КНР. Наступна група це так званні регіональні лідери: ЄС у Європі, росія в Євразії (до повномасштабного вторгнення), Бразилія в Латинській Америці, Індія в Азії, ПАР в Африці. Третя група характеризується реалізацією власних інтересів на локальному рівні без застосування широких підривних форм дії. Сюди входять країни, які знаходяться на етапі становлення політичного та правового розвитку. Та, остання група це терористичні та екстремістські організації, які користуються кібернетичним простором для проведення підривної діяльності проти інших країн та міжнародних організацій, в т. ч. провідних держав світу.