Актуальність теми дослідження. Загострення глобальних енергетичних та екологічних проблем у другій половині ХХ століття призвело до пошуків нових джерел енергії. Як наслідок–переважна більшість країн світу спрямовує зусилля на розвиток альтернативної енергетики (АЕ). Трансформація енергетичної галузі господарства, що проявляється у впровадженні технологій використання альтернативних джерел енергії, вимагає вирішення низки завдань законодавчого, технологічного, інформаційного характеру. Для прийняття рішень стосовно можливості і доцільності розвитку того чи іншого напрямку АЕ необхідне проведення комплексу науково-дослідних робіт щодо наявності ресурсів, їх просторового розподілу та часової динаміки, економічних, соціальних та екологічних факторів, що лімітують розміщення об’єктів галузі. Застосування картографічного методу дозволяє не тільки інтегрувати і в зручній формі візуалізувати результати проведення вишукувальних робіт з оцінки ресурсного потенціалу АЕ, а й ефективно вирішувати задачі просторової оптимізації галузі. При цьому, попри традиційність картографування природноресурсного потенціалу, картографічне забезпечення АЕ має ряд особливостей, не притаманних традиційним (усталеним) напрямам тематичного картографування, як то: просторово-часова темпоральність об’єктів картографування як їх онтологічна сутність; стохастичність окремих видів альтернативних енергетичних ресурсів (АЕР); нестача у натурних спостереженнях значної частки вихідних характеристик об’єктів картографування і, як наслідок, потреба їх розрахунку із застосуванням математичних і математико-картографічних методів, а також ГІС-аналізу. Наразі практика укладання картографічних творів для потреб АЕ значно випереджає теорію, що часто призводить до зниження якості й інформативної цінності таких карт і атласів. У зв'язку з цим розробка концепції і методики картографування для потреб АЕ є важливою і актуальною науково-практичною задачею.