Стаття присвячена питанням правового регулювання відносин у сфері використання штучного інтелекту. Актуалізовано питання про те, чи можна на сучасному етапі розвитку людства говорити про правовий статус робота, чи, навпаки, всі дискусії з цього приводу є передчасними. Розглядаються різні сфери використання, застосування робототехніки і штучного інтелекту. Особливу увагу приділено медичній сфері, де за допомогою сучасних технологій стало можливим розроблення моделей прогнозування раку молочної залози, модель серцево-судинного ризику у безсимптомних людей з атеросклерозом, прогнозування інсульту та сезонності туберкульозу, прогнозування хвороби в умовах пандемії. Аргументовано, що пандемія COVID нагадала світу про гостру необхідність втручання в галузь охорони здоров’я за допомогою штучного інтелекту. Саме штучний інтелект (ШІ) має багато можливостей застосувань у пандемічних ситуаціях–від діагностики до терапії. Приділена увага питанням використання штучного інтелекту у навчальній, науковій і науководослідній сфері. Йдеться про боротьбу із виявленням фактів академічної недоброчесності та плагіату, про впровадження нових технологій у навчальний процес. Розглядаються існуючі підходи до поняття, природи та основних характеристик таких категорій, як «штучний інтелект»,«робот» та інших, суміжних з ними, з метою розуміння та усвідомлення їх сутності. У порівняльно-правовому аспекті досліджуються проєкт RoboLaw, Резолюція Європейського парламенту від 16 лютого 2017 р. 2015/2103 (INL) під назвою «Норми цивільного права про робототехніку», Хартія робототехніки (the Scientific Foresight Unit, STOA)