загальної практики під час взаємодії між країнами та міжнародними організаціями щодо
свободи та незалежності країн, які визнані на міжнародній арені, стосовно
можливостей вільно вибирати напрями розвитку, без спонукання до вибору вектора
розвитку країнами з вищим рівнем розвитку та економічною та технологічною
могутністю.