Розвиваючи зазначені вихідні положення Концепції, відомий дослідник питань адміністративної реформи, професор СВ Пєтков, на прикладі ефективності дії Митного кодексу України [2] обґрунтовує раціональність, доцільність та правильність кодифікації правових норм саме в кодексах, які виступають базовими для відповідної сфери суспільної діяльності [3]. На його думку, питання реєстрації актів громадянського стану, відповідальності за порушення норм реєстрації, паспортні правила повинні міститись у Реєстраційному кодексі; питання надання дозволів на зброю, автотранспорт, спецзасоби, регулювання відповідальності за порушення дозвільних правил–у Дозвільному кодексі тощо. Ми повністю поділяємо його позицію відносно того, що детальний виклад певних норм та визначення відповідальності за їхнє порушення у Банківському, Освітньому, Медичному, Санітарноепідеміологічному та інших кодексах значно сприятимуть вдосконаленню суспільних відносин у відповідних сферах. Метою цієї статті є спроба розгляду її автором питання кодифікації законодавства в фармацевтичній галузі на основі науково обґрунтованого підходу та з’ясування можливості створення Фармацевтичного кодексу як окремої книги майбутнього Адміністративного кодексу України. На нашу думку, саме норми адміністративного права впорядковують та закріплюють найбільш важливі групи суспільних відносин, пов’язаних з основними сегментами функціонування фармацевтичної галузі—управлінням, організацією виробництва, оптовою та роздрібною торгівлею медпрепаратами, забезпеченням якості фармацевтичної продукції, питаннями доклінічних та клінічних випробувань лікарських засобів, дотриманням прав пацієнта тощо.