Мета статті полягає у встановленні ролі та значення регламентації економічної діяльності єврейської громади у містах Волині на прикладі приватновласницького міста Любара. Методи дослідження: історико-генетичний, компаративний, метод аналогії, аналізу та синтезу, індукції та дедукції. Основні результати: в статті висвітлено питання регламентації економічної діяльності єврейської громади в містах як однієї з найбільш підприємливих іноетнічних громад на теренах Волині. Українці в містах переважно були зайняті в аграрному секторі. Фактично всі міські поселення воєводства перебували у приватних руках. Урбаністичні осередки хоч і були центрами розвитку головних сфер людської цивілізації, проте власниками (а також посесорами) – князями та магнатами, шляхтичами – сприймалися у першу чергу як обʼєкти власного збагачення (рента, ярмарки, торги, пропінація). До таких і відносилося прикордонне місто Любар, що перебувало у власності Францішка Фердинанда Любомирського. Наявність у його спадковому володінні міських центрів вимагала особливого погляду та відповідної «політики» щодо містян та участі їх в економічній сфері. Таким чином, євреї-любарці отримали нормативне розпорядження. Статус аристократа позбавляв можливості займатися торгівлею безпосередньо. У цій ситуації на перший план виступають євреї як одна з досить численних громад, динаміка демографічних показників яких демонструє високі результати впродовж усього досліджуваного періоду. Панська адміністрація у місті Любарі, як відомо з джерел, у середині XVIII cт. віддала на відкуп євреям практично усі сфери економіки: торгівлю, лихварство, ремесла і промисли. Чітка регламентація податків, що стягувалися з конкретних видів діяльності, стала одним із важливих нормативно-регулювальних елементів міського життя євреїв у Кременецькому повіті. Під приводом фіскальних аспектів магнат претендував і на єврейське повсякдення (сімейні вузи, освіта тощо). З опублікованого у додатку «Реєстру податків з кагалу міста Любара 1759 р.» дізнаємося про важливі структурні сегменти товарно-грошових відносин у місті та їх співвідношення. Аналогічна регламентація у вигляді «реєстру» була апробована й в іншому волинському місті Любомирських – Межирічі (Корецькому). Практичне значення: оприлюднені результати дослідження мають регіональне значення, проте можуть слугувати доповненням до конкретних аспектів економічної історії міста Правобережної України, що стосуються оподаткування, а також загальних проблем міського життя Волині, правового поля взаємовідносин єврейського кагалу та магната. Оригінальність полягає у приведенні прикладів у порівняльному контексті та аналізі конкретних цифрових значень у вигляді податкових сум, що сплачував єврейський кагал міста Любара. Наукова новизна: вперше запропоновано інтерпретацію та публікацію джерела нормативно-регулювального характеру з минулого урбаністичних осередків Волині у середині XVIII ст., що дозволить краще зрозуміти та доповнити питання фінансового становища та можливості євреїв краю та власників міст. Тип статті: описова.