Термін «стратегія» походить від давньогрецького στρατηγία–мистецтво полководця. Він відносився до військового лексикону і означав планування й запровадження в життя політики держави. Запозичення терміну пов’язано з тим, що підприємства в розвинених країнах світу наприкінці 1950-х років опинилися в умовах, близьких до «воєнних дій»(насичення ринку, зростання конкуренції), коли треба було боротися, щоб вижити.
Якщо говорити про визначення поняття «стратегія», варто зазначити, що в літературі існує два основних погляди на тлумачення терміну: 1. Стратегія як процес (відповідь на питання «Хто ми є?»,«Де ми перебуваємо?»,«Куди ми йдемо?»,«Коли і як ми досягнемо наших цілей?»). 2. Стратегія як результат (ототожнення мети та стратегії, що зумовлено необхідністю встановлення конкретних орієнтирів для здійснення стратегічної діяльності)[1].