34 конфігурації цивілізацій. Точки зору дослідників на цивілізаційну структуру ХХІ століття часто різняться. Вислов люється припущення щодо формування цивілізацій п’ятого покоління (північноамериканська, західноєвропейська, японська, євра зійська (російська), китайська, індій ська, латиноамериканська, мусульманська, буддійська, африканська (на південь від Сахари), океанічна, східноєвропейська), частина з яких ще перебуває на стадії становлення, а частина–вже у фазі кризи. Посилюється диференціація по рівняно з цивілізаціями четвертого покоління (наприклад, західна цивілізація поділяється на материнсько-західноєвропейську та північноамериканську). Східноєвропейська цивілізація ще остаточно не сформувалася й дрейфує від євразійської до західно європейської.

Найскладніша дилема в розвитку людства виявляється «на стику» глобалізаційних і цивілізаційних процесів. Останні якраз і зазнають найбільшого впливу глобалізації, яка, за словами представника знаменитої французької школи «Анналів» професора Моріса Емара,«розвивається одночасно з виникненням багатополярного світу»[5, с. 7]. Перехід до багатополюсного світу в сучасних умовах стає можливим лише через системну інтеграцію континентальних та трансконтинентальних державних угруповань. Інакше кажучи, жодна з країн сучасного світу не може отримати статус світової держави, якщо вона не є складовою певного інтегрованого цивілізаційного утворення. Це стосується і європейських країн, і Росії, Китаю, Індії, Бразилії, а також держав ісламського світу. У просторі ХХІ століття зростає значення і цивілізаційної спільності, і міжцивілізаційних розбіжностей; посилюється диференціація економічного та військово-політичного потенціалу окремих локальних цивілізацій.«Цивілізації повинні навчитися дотримуватися правила відмінностей: погоджуватися з існуванням інших цивілізацій, визнавати, що їм ніколи не вдасться домогтися панування над іншими, бути готовими бачити в інших рівноправних партнерів. Одночасно цивілізації повинні визнавати власні відмінності: ці відмінності є спадщиною їх минулого і ключем до їхнього майбутнього»,–констатує Моріс Емар у передмові до російського видання книжки Фернана Броделя «Граматика цивілізацій»[7, с. 7]. Відповідно, Західноазійсько-Північноафриканський, Півден ноазій ський, Східноазійський світи ре-