Витушка рогова Planorbarius corneus (Linnaeus, 1758)–один із найчисленніших і найпоширеніших в Україні видів прісноводних черевоногих молюсків. Це зумовлене його евритопністю, яка пов’язана із широкою екологічною валентністю цього біологічного об’єкту. Проте у гідромережі нашої країни нерідко цей молюск опиняється в умовах вельми несприятливих для його існування. Це відбувається тоді, коли разом із повеневими або з паводковими водами рогові витушки опиняються у тимчасових невеличких за площею і неглибоких короткотривалих водоймах. Часткова або повна відсутність у них водяної рослинності і бактеріальної флори спричиняється до вимушеного голодування цих тварин, що, безсумнівно, позначається на різних показниках життєздатності особин, а відтак–на загальній чисельності особин і щільності населення їх популяцій. Одним із важливих демонстративних показників, який дозволяє оцінити рівень опорності організму гемоглобінвмісних молюсків є рівень концентрації цього дихального пігменту у їх внутрішньому середовищі–гемолімфі. Ми намагалися з’ясувати як залежить вміст цього дихального пігменту від тривалості повного голодування у досліджених нами особин. Матеріал дослідження–151 екз. P. corneus, зібраний у низинному котловинному болоті у басейні р. Уборть поблизу Олевська (Житомирська обл.) у 2-ій декаді вересня 2018 р. Площа болота–близько 23 м2, вода бруднокоричнева, pH її–5, 5, донні відкладення представлені чорним мулом. Щільність поселення P. corneus–10-12 екз./м2. Після обов’язкової 15-добової аклімації [1] тварин було задіяно у тривалому (місячному) експерименті. Результати його наведені у представленій нижче таблиці. Вміст Hb встановлювали застосуванням гемометру за методикою, модифікованою ІО Алякринською [2]. Трематодну інвазію виявляли мікроскопіюванням (МБР, зб. 7× 8) гепатопанкреаса. Систематичну належність трематод встановлювали за ВІ Здуном [3]. Одразу зауважимо, що Hb у рогової витушки не внутрішньоклітинний, а розчинений у плазмі її гемолімфи [4]. У нашому досліді у результаті 7-добового повного голодування у всіх піддослідних особин відбулося суттєве зменшення рівня вмісту Hb, що свідчить про наявність значного зсуву у правий бік у системі «Hb–оксиHb»[5]. З кожним тижнем подовження експозиції зрушення у вмісті Hb у гемолімфі відбувалися у тому ж напрямку і ставали з подовженням тривалості голодування усе вагомішими.