Природні ресурси України мають великий еколого-рекреаційний потенціал для розвитку екотуризму, активізації екологічних знань, підвищення екологічної культури й екологічної свідомості населення. Актуальність розвитку екологічного туризму на заповідних територіях набуває дедалі більшого значення не тільки в Україні, а й у світі. На природні парки та біосферні заповідники як базові природоохоронні території України у підтримці концепції сталого розвитку покладено функцію збереження ландшафтного та біологічного різноманіття. Крім того, природозаповідні території виступають центрами, де зосереджено екотуристичну діяльність. З метою виконання Рамкової конвенції про охорону та сталий розвиток Карпат необхідним є забезпечення збереження та відновлення унікальних природних екосистем Карпат, які мають велике природоохоронне, естетичне, наукове, освітнє, рекреаційне, оздоровче і ресурсне значення, запобігання негативного впливу на гірські екосистеми й організація скоординованої з погляду екології діяльності у Карпатському регіоні. Рекреаційне освоєння природно-заповідних територій є причиною негативного тиску на навколишнє природне середовище. Постає потреба розробки еколого-просвітницьких шляхів регулювання туристичного руху, покращення та/або створення відповідної інфраструктури, оптимального територіального господарювання та наближення заповідників до вимог сталого розвитку туризму та рекреації на цих територіях. У роботі вивчено практичний досвід установ природно-заповідного фонду України (на прикладі Карпатського біосферного заповідника) у розвитку екопросвітницької та еколого-рекреаційної діяльності в аспектах сталого розвитку. Проаналізовано динаміку відвідування Карпатського біосферного заповідника та можливість підвищення еколого-туристичного потенціалу. Показано, що взаємодія установ природно-заповідного фонду з закладами вищої та середньої освіти сприяє еколого-просвітницькій і рекреаційно-туристичній діяльності в контексті сталого розвитку. Виділено основні завдання екологічного туризму на досліджуваній території а саме: вивчення ролі установ природно-заповідного фонду в охороні унікальних природних комплексів; вирішення наукових, еколого-економічних і соціальних проблем суспільства; виховання свідомо-дбайливого ставлення до природи та до її біологічного та ландшафтного біорізноманіття; спонукання молоді до самостійного вивчення, пошуку й аналізу природоохоронної інформації. Ключові слова: екологічний туризм, сталий розвиток, природно-заповідний фонд, біосферний заповідник, туристично-рекреаційний потенціал.