Актуальність теми обумовлюється низкою факторів. Передусім, результати загальнонаціональних виборів в Україні традиційно фіксують дихотомічні регіональні диспропорції електоральної підтримки основних політичних сил, що репрезентують плюралістичні програмові засади та передвиборчі лозунги щодо регіональних, етнічних і мовних питань. Дискусії щодо об'єктивності чи штучності етнорегіональних та лінгвістичних чинників електоральних орієнтацій виборців сучасної України точаться не лише в науковому середовищі, а й привертають увагу політиків, публіцистів, пересічних громадян.

Результати соціологічних досліджень фіксують, як відомо, периферійність зазначених чинників у структурі потреб індивіда порівняно з матеріальними та сімейно-побутовими запитами. Разом з тим гіпертрофована зосередженість у політичних дискусіях на мовних, етнічних, регіональних протиріччях сприяє формуванню електоральних розмежувань у масштабах країни, поглиблення яких загрожує в майбутньому трансформуватись у можливий національний розкол. Тому очевидною є нагальна необхідність з'ясування глибинних витоків регіональних електоральних протиріч, ступені їх об'єктивності.