Воєнна агресія Російської Федерації проти України спонукала законодавця до внесення численних змін до кримінального закону в частині кримінальноправової регламентації злочинів проти основ національної безпеки України. Як наслідок, виникнула велика низка питань щодо змісту ознак складів злочинів з розділу І Особливої частини кримінального закону та розмежування означених складів як між собою, так і з суміжними посяганнями. Водночас виникнули запитання щодо оцінки законодавчих змін через призму криміналізації або ж диференціації кримінальної відповідальності. Метою статті є визначення співвідношення між злочинами проти основ національної безпеки, передусім йдеться про співвідношення колабораційної діяльності із державною зрадою та пособництвом державі-агресору. Констатовано той факт, що доповнення кримінального закону окремою статтею, яка передбачає кримінальну відповідальність за колабораційну діяльність, є в одних випадках криміналізацією діянь, які раніше не були кримінально караними. Проте в іншій частинні випадків ідеться все ж про диференціацію кримінальної відповідальності. Зроблено висновки щодо співвідношення статей 111, 1111, 1112 Кримінального кодексу України між собою та вказано, в яких випадках означені склади злочинів можуть інкримінуватися у сукупності. Наголошено на тому, що своєчасність внесення змін до кримінального закону повинна оцінюватися з урахуванням того, наскільки активно відповідні норми засто совуються у відповідний період на практиці. У тому разі, якщо нагальної потреби у внесенні змін до кримінального закону немає, відповідні положення кримінального закону здатні загалом охопити коло діянь, які є суспільно небезпечними, то внесення змін до кримінального закону шляхом диференціації кримінальної відповідальності варто відкласти.