Зміна соціальної структури українського суспільства, спричинена російською окупацією Криму, неоголошеною гібридною війною проти України, появою нових соціальних груп, а саме учасників (ветеранів) АТО, активізувала процеси самоорганізації громадян [5]. Одним із стимулів на шляху масової самоорганізації є соціальний капітал. Наявність соціального капіталу дає змогу знайти шлях до подолання кризових явищ, сприяє вирішенню суспільних проблем та впливає на досягнення стабільності в суспільстві. Внаслідок участі в бойових діях у ветеранів АТО з’являються психологічні проблеми, настрої знедоленості і песимізму. Соціальний капітал для ветеранів АТО є своєрідним соціально-психологічним ресурсом, який підтримує загальну довіру один до одного, групову ідентичність, згуртованість та дає можливість не втратити сенс та власну особистість [4]. Соціальний капітал ветеранів АТО інтегрується та змінює рівень соціального капіталу країни. Таким чином, виникає потреба у пошуку ефективних засобів його збереження. Соціальний капітал суспільства формує комунікації між різними суб’єктами, які здійснюються на основі певних моральних принципів і спільних цінностей. Відчуття згуртованості, солідарність, взаємна підтримка, яка зростає з груповою самоорганізацією заради вирішення спільних проблем є осереддям соціального капіталу, що в умовах сьогодення важливо для нашої країни. Внаслідок самоорганізації виникають різноманітні громади й громадські об'єднання, які утворюють каркас громадянського суспільства [2]. Збереження соціального капіталу ветеранів АТО відбувається через громадське визнання, підтримку й оцінку результатів їх діяльності членами суспільства і навпаки, суспільства для них. Створюючи умови, в які потрапляє ветеран АТО, залучаючи їх до соціальної активності, сумісної діяльності через громадські та ветеранські об’єднання, можливо вплинути на розвиток їх соціального капіталу.