Ще в умовах кризи Віденської системи міжнародних відносин з 80-х років XIX століття переселення євреїв у Палестину набуває систематичного та організованого характеру, що було пов'язано з поширенням ідеології і політичного сіонізму, і антисемітизму. Хоча сам термін «антисемітизм», що поширився з 70-х років XIX століття, від самого початку було вжито неправильно, оскільки мовою тодішньої расової теорії «семітами» називали широке коло неєвропейських етнічних груп, зокрема арабів і євреїв. Антисемітизм відрізняється від більшості форм расизму, оскільки наголошує не на «нижчості» євреїв, а на притаманній їм ворожості до інтересів неєвреїв, приписуючи їм не тільки таку характеристику, як «біологічне виродження», а й прагнення загарбання всього світу. У 1882 році побачила світ праця одного з ідеологів політичного сіонізму російського єврея Л. Пінскера «Самоемансипація», а в 1896-му-відоміша праця австро-угорського єврея Теодора Герцля «Єврейська держава», в якій була сформульована ідея створення

33 65 років кафедрі міжнародних відносин та світової політики