У статті проаналізовано проблему детермінації стратегічного планування в освіті з боку органів державного управління інноваційними змінами соціокультурного середовища, процесами інформатизації та глобалізації. Підкреслено значущість використання нових концептуальних підходів постмодерністського зразка у процесі дослідження проблем стратегічного планування освітніх змін. Обґрунтовано необхідність поєднання синергетичної та системномодельної методологій. Акцентовано значущість розуміння системи освіти як складного самоорганізованого об’єкта. Встановлено основні проблеми стратегічного планування в освіті у зв’язку із застосуванням методології екстраполяції тенденцій розвитку.