У статті проаналізовано стан освітнього законодавства України та визначено особливості його формування, здобутки й недоліки. Окреслено можливі шляхи удосконалення механізму правового регулювання процесу публічного управління освітою.

Аналіз нормативно-правової бази дозволив дійти висновку, що протягом 1998–2002 рр. були прийняті спеціальні освітні закони, в яких визначалися правові, організаційні та фінансові засади функціонування і розвитку системи дошкільної, загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної та вищої освіти. Однак, ці закони приймалися із значним запізненням, тому не відповідали вимогам часу. З цієї причини впродовж усієї незалежності у законодавчій діяльності України відбувається процес удосконалення освітнього законодавства, який здійснюється шляхом внесення змін і доповнень до чинних законів про освіту. Нову хвилю щодо прийняття освітнього законодавства в новій редакції було розпочато з прийняття в 2017 р. базового освітнього закону–Закону України «Про освіту», який є прогресивним, інноваційним та цілком відповідає європейським тенденціям, що відбуваються в освіті.