Актуальність дослідження. Однією з найбільш фундаментальних проблем у дослідженні особистості є вивчення механізмів та наслідків процесу самовизначення людини в її соціальному просторі, у різноманітних спільнотах [238], що є предметом постійної уваги з боку дослідників–представників багатьох соціальних наук: культурології, етнографії, політології, соціології, соціальної психології та етнопсихології. Увага науковців до цієї проблеми пов’язана з тим, що самовизначення індивіда в різних групових утвореннях є центральним моментом у процесі формування, становлення та розвитку особистості.

Кожна людина протягом життя входить до багатьох груп, усвідомлюючи себе членом різних спільнот, результатом ідентифікації з якими стають численні ідентичності, актуальність і значущість яких варіюють залежно від часу й ситуації. Сукупність їх складає цілісну соціальну ідентичність особистості, важливе місце в структурі якої разом з іншими видами ідентичності посідає національна ідентичність. В різних ситуаціях вона відіграє більшу чи меншу роль. Наприклад, під час періодів благополуччя, спокійного розвитку суспільства національна ідентифікація відступає на задній план, на перше місце у свідомості особистості виходять інші види соціальної ідентичності (професійна, освітня тощо). Однак, у періоди соціальних криз та нестабільності найактуальнішими стають класові, політичні, релігійні або, як у наш час, національні інтереси, які пронизують життя індивідів та спільнот майже в усіх сферах діяльності. У такі періоди, як влучно висловився Е. Сміт, філогенетично більш пізні види ідентичностей втрачають свою актуальність й поступаються місцем “старим”, більш стійким груповим належностям [174].