Дисертацію присвячено проблемі формування особистісного самовизначення школяра в умовах діяльності комплексного позашкільного навчально-виховного закладу. За допомогою аналізу існуючих підходів до цієї проблеми в роботі пропонується новий погляд на педагогічну сутність процесу особистісного самовизначення шляхом обґрунтування його педагогічної моделі. Встановлено, що основними компонентами особистісного самовизначення школяра є його активність, аксіологічна та проективна спрямованість. Оцінка якісного стану особистісного самовизначення можлива через виявлення його типу та рівня сформованості. В дослідженні обґрунтовуються шляхи оптимізації процесу особистісного самовизначення: удосконалення змістового, процесуального та управлінського аспектів діяльності комплексного позашкільного навчально-виховного закладу.