Для забезпечення своєчасної заміни на складах різних рівнів створюються комплекси запасних частин (ЗЧ). Номенклатура ЗЧ повинна відображати характер типових відмов, які виникають в об’єкті, а їх кількість відповідати потребі, виходячи з термінів служби і методів ремонту. У зв’язку з цим конструкція об’єкта повинна відповідати вимогам швидкознімності і швидкозамінності агрегатів. У різних галузях машинобудування створюються спеціалізовані підприємства для виготовлення ЗЧ, причому це виробництво займає звичайно суттєву частину у загальному обсязі продукції. Планування випуску ЗЧ є дуже складною задачею. По-перше, встановлення номенклатури ЗЧ на стадії проектування або для нової машини за відсутності досвіду її експлуатації не завжди можливо. Відсутність даних щодо швидкості зношування і термінів служби, недостатня інформація про експлуатацію прототипів, або аналогічних виробів, неточність методів розрахунку термінів служби–все це призводить до того, що конструктор має можливість встановити перелік деталей, що швидко зношуються, лише з грубим наближенням. По-друге, при визначенні потреб у ЗЧ на весь період експлуатації машини не завжди відомі усі спектри передбачуваних експлуатаційних навантажень і умов роботи та ремонту машин. Кількість необхідних ЗЧ при експлуатації парку машин можна оцінити двома основними способами:
-на базі статистичних даних із сфери експлуатації прототипів, що дає достатньо точну картину лише для стійких у конструктивному відношенні моделей машин і при постійному аналізі тенденції у потребі ЗЧ;-методами розрахунку у поєднанні з статистичним моделюванням. Технічне обслуговування і ремонт техніки вимагають, з одного боку, децентралізації постачання запасних частин, з другого–підтримки на складах експлуатаціїних підприємств рівня запасів агрегатів не нижче доцільної норми, що забезпечує потрібну готовність. Таким чином, важливість ЗЧ визначається необхідністю забезпечення готовності техніки, а також можливістю зниження економічних витрат у процесі її експлуатації. Мета досліджень–розробка методики планування і забезпечення запасними частинами при експлуатації технічних об’єктів.