Виготовлення будь-якої ортопедичної конструкції неможливо уявити без застосування відбиткових матеріалів. Сучасне стоматологічне матеріалознавство продовжує пошук, удосконалення і впровадження нових відбиткових матеріалів із бажаними властивостями і характеристиками. При ортопедичному лікуванні ідеальний відбиток має точно передавати особливості рельєфу поверхні опорного зуба, м'яких тканин, сусідніх і протилежних зубів. Визначальними факторами у виборі відбиткового матеріалу є особливості конструкції протеза, ступінь податливості слизистої оболонки, стану ясенної борозенки [4, 5, 6, 7, 10]. До сучасних відбиткових матеріалів пред'являються численні вимоги [1, 7, 9, 11]. Властивості, які мають велике значення і можуть служити критеріями вибору відбиткових матеріалів, такі: передача без спотворень розмірів і профілю поверхні протезного ложа, гідрофільність, тиксотропність, біосумісність, здатність до відновлення об'-єму після деформації, розмірна стабільність, зручність у роботі. Цим критеріям нині найбільшою мірою відповідають відбиткові матеріали, створені на основі поліефірів і силіконів [1, 12, 13, 18]. ЭГ Агаджанян вважає, що найпоширеніша класифікація відбиткових матеріалів ІМ Оксмана натепер застаріла, тому нині в Росії в стоматологічних клініках найчастіше застосовуються альгінатні маси, С-силікони, А-силікони, поліефіри.[1]. Нині переважає застосування еластичних відбиткових матеріалів, до яких належить велика кількість матеріалів, несхожих за своїми фізикохімічними властивостями. Характерна їхня особливість–це спроможність структуруватися в еластичному, пружному стані. Відомості про появу А-силіконів з'явилися в 1970 р. Це наповнені компаунди холодної вулканізації. Відрізняються від С-силіконів характером реакції вулканізації, яка розвивається за типом полімеризації (А-силікони (А-silicone). Не всі А-силіконові відбиткові матеріали мають добру гідрофільність, оскільки сама природа їх гідрофобна [13, 14, 15]. Тому для додання гідрофільних властивостей А-силіконовим матеріалам необхідне додаткове введення в їхній склад поверхнево активних речовин, або сурфактантів. Нове покоління А-силіконів має високу змочуваність, зіставну з аналогічним показником поліефірних матеріалів [25].