Вступ. Вихідні передумови. Однією з характерних рис сучасного світового процесу глобалізації є транзитивний період переходу до інформаційного суспільства, який притаманний не тільки постіндустріальним країнам Заходу, але й переважній більшості держав “другого” та “третього світу”, зокрема–Україні. Такий перехідний період супроводжується необхідністю збирання, збереження, обробки й аналізу все зростаючих обсягів просторово-координованої інформації, що, як правило, має виконуватися через геоінформаційні системи (ГІС) та технології.

Геоінформаційні технології і системи пропонують нові ефективні підходи до аналізу і рішення територіальних проблем, вони продовжують завойовувати популярність і офіційне визнання в нашій країні, а просторово-координована інформація (ПКІ) починає виконувати все більш важливу роль в задачах соціально-економічного, політичного й екологічного розвитку і управління природно-виробничим потенціалом у національних інтересах України. ПКІ є предметом вивчення окремого наукового напряму–геоінформатики. Остання є одним із найяскравіших прикладів галузевої інформатики і виступає теоретичним підґрунтям застосування ГІС-технологій в різноманітних предметних областях.. Цей науковий напрям займається вивченням законів, методів і способів накопичення, обробки і передачі геолого-географічної інформації за допомогою ЕОМ та інших технічних засобів. Геоінформатика вивчає принципи, техніку і технологію отримання, накопичення, систематизації, обробки і передачі геолого-географічної та геоекологічної інформації. Зрозуміло, що розробляючи методики збирання та структуризації ПКІ, ця предметна галузь передбачає актив-