У науці трудового права багато уваги приділялося дослідженню колективних трудових відносин, встановленню їх сутності та змісту. Однак можна констатувати той факт, що науковці-трудовики оминули своєю увагою питання, які стосуються саме визначення підстав виникнення колективних трудових правовідносин. Встановлення цих підстав є актуальним та практично важливим питанням, яке потребує глибокого наукового дослідження та опрацювання, оскільки всебічний аналіз і теоретичне осмислення підстав колективних трудових правовідносин сприятиме вирішенню важливого практичного завдання, яке полягає у забезпеченні балансу інтересів працівників і роботодавців як основних суб’єктів трудового права. Проблематиці колективних трудових відносин були присвячені праці багатьох науковців, зокрема таких, як МГ Александров, БК Бегічев, НБ Болотіна, ЛЯ Гінцбург, РЗ Лівшиц, АР Мацюк, ПД Пилипенко, ВІ Прокопенко, ОІ Процевський, ДВ Сичов, ОВ Смирнов, ВМ Толкунова, ГІ Чанишева, ВІ Щербина, ІМ Якушев, ОМ Ярошенко та ін. Метою даної статті є здійснення наукового аналізу підстав виникнення колективних трудових правовідносин. Питання правового регулювання колективних трудових відносин неодноразово підіймалися у працях ГІ Чанишевої. У своїй монографії вона зазначає, що колективні відносини у сфері праці пов’язані з реалізацією їх суб’єктами колективних трудових прав, зокрема права на свободу об’єднань, права на ведення переговорів і укладання колективних договорів, угод, права на участь в управлінні підприємством (установою, організацією)[1, 5]. У цьому і полягає сутність колективних трудових правовідносин. На основі зазначених колективних трудових прав, вченою було визначено наступні види колективних трудових відносин: участь трудових колективів в управлінні підприємствами (установами, організаціями); участь трудових колективів в установленні й зміні умов праці; ведення колективних переговорів, укладання, зміни та виконання колективних угод та колективних договорів; діяльність професійних спілок у соціально-трудовій сфері, включаючи здійснення суспільного контролю за додержанням законодавства про працю та охорону здоров’я на виробництві; діяльність організацій (об’єднань) роботодавців у соціально-трудовій сфері; вирішення колективних трудових спорів [1, 34].

Вказані колективні трудові відносин слід розуміти як правовідносини із соціального діалогу, які можна визначити, враховуючи зміст ст. 1 Закону України «Про соціальний діалог в Україні», як правовідносини, що виникають у процесі визначення та зближення позицій, досягнення спільних домовленостей та прийняття узгоджених рішень сторонами соціального діалогу, які представляють інтереси працівників, роботодавців та органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування, з питань формування та реалізації державної соціальної та економічної політики, регулювання трудових, соціальних, економічних відносин.