Актуальність теми. Реалізація прав людини в сфері праці та її соціального захисту є ознакою будь-якого демократичного суспільства, країни з соціально орієнтованою економікою. Стратегічний курс на побудову соціальної правової держави, інтегрованої у світовий економічний простір, що обрала Україна, потребує наближення вітчизняної гуманітарної політики до соціальних стандартів, які застосовуються у світовій практиці відносно різних категорій населення і спрямовані на забезпечення гідного життя людини. Однією з категорій, яка є певним індикатором рівня соціальної зрілості держави і суспільства, є інваліди. Проблема забезпечення соціально-професійної реабілітації інвалідів в Україні є вкрай важливою й актуальною, особливо через зростання чисельності інвалідів в країні за 1994-2007 роки на 12% та низький рівень зайнятості дорослих інвалідів (15, 4%). Окремі теоретико-методологічні аспекти досліджуваної проблеми розглядались відомими зарубіжними вченими Г. Беккером, Е. Дюркгеймом, Г. Слезингером, Б. Гєнкіним, В. Роіком та ін. Вагомий внесок у дослідження соціально-економічних проблем ринку праці, питань дискримінації окремих категорій громадян в процесі працевлаштування здійснили такі вітчизняні вчені, як О. Амоша, Д. Богиня, О. Грішнова, Н. Борецька, Т. Кір’ян, А. Колот, А. Гриненко, Е. Лібанова, О. Новикова, О. Осауленко, А. Решетнікова та інші. Для практики соціально-професійної реабілітації інвалідів, вирішення питань їх працевлаштування та зайнятості значущими є розробки таких українських вчених і соціальних працівників, як В. Андрієнко, А. Боровських, О. Вірич, К. Дубич, Л. Колєшня, Ю. Куліков, Б. Машталярчук, О. Мостіпан, В. Назаренко, С. Орішака, В. Савченко, А. Січкар, Т. Черниш та ін. Разом з тим, недостатньо дослідженими залишаються проблеми інституціонального і методологічного підґрунтя створення цілісної системи соціальнопрофесійної реабілітації інвалідів, що визначає актуальність дисертаційної роботи.