Фізичне навантаження, що викликає перевтому, особливо при використанні надмірних емоційних тренувальних навантажень, насиченість і інтенсифікація графіка трудового процесу, як і інші можливі в цей період негативні впливи на організм, створюють своєрідні перед патологічні стани і сприяють виникненню патологічних змін в організмі спортсмена [1, 8, 5].
За сучасними уявленнями, імунний захист реалізується злагодженою та спільною роботою органів імунної системи–кісткового мозку, тимусу, селезінки, лімфатичних вузлів, різноманітних пулів, які розташовані в них, та циркулюючих Т-і В-клітин, макрофагів та їх кооперації. Відомо, що інтенсивність імунної відповіді залежить від ступеня збудженості центральної нервової системи (ЦНС), що тим самим підтверджує вплив нервової системи на імунну [1, 2]. Функціональні перебудови в діяльності нервових структур відповідають активним процесам в периферичних органах імунітету та імунокомпетентних клітинах (ІКК), а інтенсивність імунної відповіді знайшла своє віддзеркалення в зміні функціональної активності мозкових структур [4, 7]. Разом з тим, кореляція зрушень, що відбуваються в нервовій та імунній системах, свідчить про існування динамічної взаємодії між цими системами в ході формування імунної відповіді. Якщо помірні фізичні навантаження сприяють стимуляції і нормалізації імунної реактивності і зниженню захворюваності, то значні навантаження, які перевищують фізіологічні можливості організму, нераціональна побудова тренувального, трудового процесу можуть обумовити не тільки порушення імунітету, але і підвищення захворюваності [11].