В дослідженнях, присвячених європейській Реформації, неодноразово зверталася увага Запорізький державний на зовнішньополітичні фактори цього руху в університет окремих країнах, але нез'ясованих або малодосліджених проблем ще залишається вдосталь. Саме до них і належить питання про місце, роль і вплив зовнішньополітичних факторів на розвиток і наслідки Фран цузької Реформації як складової частини загальноєвропейського руху. Єдність європейської Реформації визначалася багатьма фактора ми і, перш за все, особливостями зародження капіталістичного укла ду в європейській економіці, характером торгово-підприємницької діяльності буржуазії, поширенням гуманістичних ідей. Близькість вихідних позицій багатьох реформаторів пов'язана також з інтер національним характером діяльності католицької церкви у Європі. Для Франції важливим є той факт, що, хоча в коментарях до" По слань” апостола Павла д'Етапль раніше за Лютера виклав основні положення Реформації, широкий рух, охопивши всю територію країни і майже усі верстви населення, починає розгортатися саме після 1517 р., після початку Реформації у Німеччині2. На різних етапах розвитку реформаційного руху у Франції просте жується зв'язок з Реформацією за її межами3. На першому етапі слід виокремити 20-і роки, коли у Франції набув широкого розголосу ви ступ М. Лютера і його книги, а також вплив подій німецької Рефор мації і Селянської війни. Рух охоплює в цей період університетські, типографські центри, а також міста, безпосередньо пов'язані з міжнародною торгівлею. Особливо виокремлюється Північ, охопле на проповіддю анабаптизму із Німеччини. Під впливом анабап тистських ідей у Франції виникають секти найбільш радикального спрямування, що змусило і католицьке духовенство, і уряд прийняти найрішучіші міри по їх розгону4.

У 30-і роки розширюються зв'язки французьких реформаторів з Німеччиною, Нідерландами, Швейцарією. В прикордонних районах з'являється безліч" пророків" з радикальними проповідями, почи нається еміграція послідовників реформаційних ідей із Франції і ство рення громад французьких протестантів за кордоном5. Саме ці грома ди відіграють важливу роль в наступні десятиліття у розвитку Рефор мації. Особливе місце серед них посідатиме женевська громада. Отже, нове політичне мислення визначило тенденцію переходу від станового до громадянського суспільства в загальноєвропейському масштабі. В першій половині XVI ст. мова йшла ще переважно про подолання релігійного і церковного відчуження. Намагання подола ти це відчуження і породило Реформацію, зокрема її національні особливості. Більшістю реформаторів проблема політичного відчу ження розглядалася як похідна від релігійної і церковної проблем. Розвиток реформаційного руху у Франції-це результат як внутрішніх соціальних і духовних процесів, так і зовнішнього впли-